Підготовка до зими

Більшість жителів сіл та міст уздовж лінії вогню не мають можливості заготовити дрова через заміновані лісопосадки та смертельну небезпеку. Більшість шахт, на яких люди працювали і отримували за пільговою ціною вугілля для опалення своїх будинків, залишились на окупованій території, і доступ до них тепер закритий.

Міста Мар’їнка та Красногорівка з початку бойових дій (більше 3-х років) залишаються без газопостачання, а це загалом 26 тисяч жителів. Газопровід був пошкоджений внаслідок обстрілів і його ремонт залишається неможливим через постійні бойові дії. Жителі повертаються до пічного опалення, але багато домогосподарств мали виключно газове. Зимою 2015-го в Красногорівці кілька людей замерзли на смерть у власних домівках.

В рази скоротилась купівельна спроможність людей через втрату робочих місць, закриття підприємств, тому вони не мають ресурсів забезпечити себе теплом на зиму.

Підтримані проекти:

  • Видача паливних брикетів, дров та вугілля
  • Видача коштів на закупівлю палива
  • Утеплення приватних будинків                                                      
  • Встановлення паливних котлів
  • Видача електричних обігрівачів
  • Видача теплої одежі та взуття, ковдр
  • Ремонти та відновлення помешкань, освітніх та медичних закладів

 

 

Галина Костянтинівна була на кухні, коли мінометний снаряд влучив в її будинок. Стіна і стеля посипались на неї, заваливши  мало не забравши життя. Бабуся кричала про допомогу. Дивом її крик почув сусід, і витяг стареньку через вікно. Оскільки іншого житла у бабусі не було, то цей сусід дав їй притулок на своїй кухні, де вона й мешкала довгі місяці. Силами сусідів та добрих людей стелю та стіну відновили, але через холод, який пробирався крізь потріскані вікна, жити в хаті все одно було неможливо. В рамках Ініціативи в хаті встановили котел та надали паливні брикети, а наші партнери встановили нові вікна. Новий рік Галина Костянтинівна зустрічала уже в теплій, своїй оселі.

«У 2015 році у нас в Красногорівці багато самотніх людей похилого віку померли від морозу. Одягалися, лягали спати і уві сні замерзали. Якщо б у них була хоча б одна близька людина, то такої жахливої смерті не сталось би. Деякі бабусі на зиму в одну квартиру з’їжджаються і гріються електричним обігрівачем, тому що поодинці оплатити все неможливо. На війні головне – одному не залишитися», – розповідає місцева жителька Вікторія. Вона та всі члени її родини працювали на заводі, який закрився з початком бойових дій, тому останні три роки виживають за рахунок городу та тимчасових підробітків. Вікторія розповідає, що до встановлення паливного котла вони грілись буржуйкою. Три зими прожили в хаті з температурою 6 -12 градусів вище нуля, в постійних пошуках дров та вугілля. Вікторія хворіє на гострий артроз, тому їй також були надані необхідні медикаменти.

Дідусь Олексій з бабусею Нілою живуть на крайній вулиці Мар’їнки, де за кількасот метрів проходить лінія фронту. У двір не раз влучали міни і гранати, над головами літають кулі, усі стіни їхньої господи побиті осколками, вікна розбиті та закладені товстими дошками, на сусідньому подвір’ї лежить нерозірваний боєприпас. На власному дворі одного дня дідуся поранило осколком від артилерійського снаряду, який впав за кілька метрів. На щастя, поранення виявилось не смертельним. Одразу звернутись до медиків не вдалось, оскільки почалось бойове зіткнення і ще кілька годин дідусь з пораненням і власноруч накладеною пов’язкою пролежав в хаті. Старенькі виховують свого 11-літнього онука Данила. Два роки тому хлопець чудом залишився живий після того, як в їхній будинок влучив снаряд «Граду». За 2 хвилини до того Данило встиг вибігти з кімнати в погріб, який слугував бомбосховищем, а інший родич не встиг і, на жаль, загинув. Данило дуже злякався і 3 дні після трагедії не розмовляв. Родина живе у скруті, тому допомога з паливом та встановленням паливного котла була надзвичайно актуальною.

 

Публікації по темі:

Фотогалерея: