Папа Франциск міг би увійти до нормандського формату – посол Ватикану

За чотири роки війни на Донбасі Папа Римський Франциск говорив про Україну дуже часто – він озвучив масу заяв, закликів, побажань і пропозицій, адресованих як простим громадянам, так і тим, хто уповноважений приймати рішення. Понтифік провів низку знакових зустрічей з главами держав та урядів, на яких також незмінно акцентував увагу на ситуації в Україні. Зокрема, в червні 2015 року Папа Франциск зустрівся з президентом Росії Володимиром Путіним, а в листопаді того ж року – з президентом України Петром Порошенком. Через два роки війни, коли стало зрозуміло, що люди, які опинилися на окупованих територіях, уздовж лінії розмежування, а також в сірій зоні, потребують елементарної допомоги, глава Католицької церкви виступив з ініціативою. У квітні 2016 року він закликав усіх римо-католиків Європи допомогти Україні не лише молитвами, а й матеріальними коштами. Сума, яку було зібрано, перевершила усі очікування: вона склала близько 16 мільйонів євро, включаючи 5 млн з особистого фонду самого понтифіка.

Незабаром після цього в Україні створили Технічний секретаріат Акції Папа для України”, що займається розподілом цієї допомоги. Про причини особливого ставлення Папи Франциска до України, про його бачення шляхів закінчення війни на сході країни, про перспективи візиту понтифіка в Україну в ексклюзивному інтерв’ю “Обозревателю” розповів Апостольський Нунцій в Україні (Посол Ватикану) архієпископ Клаудіо Гуджеротті (Claudio Gugerotti).

Яке основне джерело інформації про Україну для Папи Франциска?

– Основне джерело, звісно ж, інституційне. Зокрема, це Апостольська Нунціатура в Україні (Посольство Ватикану. – Ред.), яка готує для нього інформаційні тексти кожен раз, щойно з’являється можливість. За необхідності і сам Нунцій зустрічається з Папою Римським для представлення більш повної картини. Те ж саме роблять різні відомства Римської Курії – кожна відповідно до своєї специфічної компетенції. Посольство України при Святому Престолі (Ватикані. – Ред.), в свою чергу, також надає свої роздуми і висловлює точку зору уряду країни. Крім цього, Папа має можливість спілкуватися з католицькими єпископами (і греко-католицькими, і римо-католицькими), коли вони пишуть йому або приїжджають з візитами, і іноді з некатолицькими єпископами. Також він приймає групи або окремих осіб, які звертаються до нього з питань, що зачіпають країну.

Нунції в інших країнах і Державний Секретаріат також надають інформацію про Україну, яку вони отримують зі своїх відповідних джерел інформації. Як ми бачимо – це дуже велика і розгалужена мережа.

– Як часто ви спілкуєтеся з Папою Франциском?

– Моє спілкування з Папою – постійне: або за допомогою звітів, які я відправляю у Державний Секретаріат, або особисто.

– Які питання найчастіше ставить вам Святіший Отець?

– Те, що найбільше лежить на серці Папи – це страждання українського народу і пошук миру, а також способів, якими він сам може допомогти в цьому. Йому цікаво знати історії життя, які часто стосуються найбідніших і покірних людей. Він не любить довгих розмов, особливо якщо вони здаються риторичними і не пов’язаними з конкретною реальністю. Йому близька до серця ситуація відносин між церквами і, звичайно ж, життя католицьких громад. Під час нашої останньої нещодавньої зустрічі Папа запитував мене, звідки береться зброя для цієї війни, висловлюючи глибоке обурення щодо тих, хто заробляє на продажу або торгівлі інструментами, що породжують смерть. Заради цього витрачаються величезні суми грошей, які могли б бути використані для добра людей. Вони приносять нові лиха, для яких потім необхідні нові кошти. Це дурна і безглузда гра. Він також часто цікавиться станом військовополонених і їхніх сімей, як і всілякими шляхами, завдяки яким він може посприяти їхньому звільненню.

– Чи вважає він Акцію “Папа для України” ефективною?

– Папа Франциск постійно хоче бути поінформованим про деталі Акції “Папа для України”, щоб бачити, чи досягає вона своєї мети, а також для того, щоб вивчати нові способи надання необхідної допомоги стражденним людям. Про це він отримує інформацію від органів, заснованих для розподілу допомоги (спочатку від Технічного Комітету, а згодом від Технічного Секретаріату Акції) і від Апостольської Нунціатури. Папа любить повторювати: “Допомога надається тільки для того, щоб допомагати людям. Вона завжди “в збиток”. Ми не шукаємо віддачі або винагород”.

– Чи можна очікувати продовження цієї ініціативи (додатковий збір коштів та інше) або нову подібну ініціативу? Адже закінчення війни поки не видно.

– Папа часто задається питанням про те, як продовжити допомагати, враховуючи, що 16 мільйонів євро, які були спочатку спрямовані, вже практично вичерпані. Він просив нас подумати про це і підготувати для нього можливі пропозиції. Я особисто трохи розчарований тією тишею, якої був покритий в Україні і в світі цей жест солідарності Папи і численних, часто бідних, католиків всієї Європи. Ми, звісно ж, не очікували подяки. Ми лише виконали наш християнський обов’язок. Хотілося дати інформацію про те, що допомогло б українцям відчувати себе менш самотніми, з присутністю Європи, іншим від політичного, але таким, що не менш представляє свої кращі цінності.

– Як Папа Римський бачить шляхи закінчення війни на Донбасі?

Для Папи не існує іншого шляху для подолання конфлікту, окрім сильного діалогу. Діалог, що поважає правду. Діалог, зацікавлений, перш за все, в гідності кожної людини, вільний від фінансових інтересів, не заснований на зброї. Діалог, уважний до сприяння справ добра щодо стражденних людей. Діалог, для якого важливим є розвиток вільного і єдиного суспільства, що бере на себе головну відповідальність за своє життя, зацікавленого у загальній користі, а не в користі лише деяких людей. І, перш за все, зацікавленого в майбутньому молодого покоління, а також в обмеженні масової еміграції, що існує, не зважаючи на багаті ресурси, які Бог дарував Україні. Для того щоб це був справжній діалог, необхідно бути готовими до взаємного прийняття, бути порядними, а не маніпуляторами. Для цього потрібні люди, натхнені високими моральними цінностями, для яких релігія, що сприймається правильно, а не використовується для примноження ненависті, може зробити цінний внесок. Для когось розмова про діалог може здатися знаком слабкості. Але в дійсності діалог вимагає більших сил у порівнянні з силою того, хто вірить в перемогу, що приходить завдяки насильству. Діалог починається з ясного усвідомлення того, що є добром, а що – злом, того, хто творить добро, а хто чинить зло. Відносно примітивними є не лише діяння зла, але і реагування на зло фізичною силою. Хіба це не те саме, що вчиняють тварини? Людині дано розум, щоб розуміти, що знищення зла – це не фізичне знищення іншої людини, а вміння, підтримане Богом, провести її до відкриття добра, нехай навіть до частинки добра, яке її наповнює, щоб змінити життя. Діалог народжується від переконання в тому, що до добра можна навернутися, і що мені слід діяти для досягнення цього навернення до добра. А це – мистецтво, яке народжується від усвідомлення того, що і я зроблений з добра і зла. Також і я є потенційно монстром і ангелом. Вбити – це моя поразка: значить, я не зміг перемогти у боротьбі зі злом, яке знаходиться в серці, і тому я вбив серце, я вирвав його з іншої людини. Я ж, навпаки, покликаний пробудити в собі і в іншій людині те добре життя, яке Бог в нас вклав. Це і є перемога. Великий давньоримський письменник Тацит зрозумів, наскільки похмурим є знищення іншої людини як умови миру. Перед перемогою, яка винищує ворога, Тацит сказав: “Вони створюють пустелю, і називають її миром”.

– Якби Папу Франциска запросили в “нормандський формат”, як ви думаєте, він би погодився?

Що стосується нормандського формату або будь-якого іншого формату, я впевнений, що якби його запросили, Папа не робив би кроків назад, звісно ж, поважаючи безпосередню природу Святого Престолу, що стоїть вище особистих інтересів і маніпуляції, і спираючись виключно на свою природу носія моральних цінностей.

– Чи можна очікувати візиту понтифіка в Україну?

– Звичайно, Папа з великим задоволенням приїхав би в Україну. Він знає і любить цю землю, її народ і історію її страждань. Умовою його візитів є можливість бути елементом об’єднання, щоб зростала любов і взаєморозуміння в країні, а не для того, щоб це стало причиною поглиблення поділів і протистоянь. У цьому контексті екуменічний аспект має дуже велике значення.

Джерело: Обозреватель

Фото: L’Osservatore Romano