Отець Збіґнєв Бескур: «Завдяки Акції “Папа для України” люди розплющують очі на те, що Папа Римський небайдужий до них»

При храмі Матері Божої Салетинської і Святого Антонія Падуанського в Нікополі, що на Дніпропетровщині, 11 лютого в рамках Акції допомоги “Папа для України” розпочав роботу проект медичної та продовольчої допомоги біженцям, постраждалим від війни на сході України. Більшість переселенців приїхали до Нікополя за 300 км ‒ зі Стаханова, Первомайська, Горлівки, Луганська, Донецька, Макіївки та Авдіївки.

 

На 4 березня ваучери для закупівлі найнеобхідніших продуктів харчування отримали двісті шістдесят осіб, і майже півсотні – сприяння у придбанні ліків. Крім матеріальної допомоги, о. Збіґнєв Бескур зі Згромадження Місіонерів Матері Божої із Ля Салет (Франція), настоятель храму, керівник проекту, надає спраглим помочі людям духовну підтримку.

 

Ідея цього проекту в священика виникла наче б то випадково. Але у Божих планах випадковостей не буває.

 

«Напередодні моєї подорожі до Запоріжжя, коли вже знав про можливість створити в рамках Акції такий проект, до мене звернулися дві жінки з проханням допомогти придбати ліки та знайти кошти на операцію дитини. Я тоді подумав, що це, певно, Боже провидіння. І вирішив, що в цьому напрямку можна допомогти людям значно більше», ‒ пригадує він.

 

 

У команді проекту, розрахованого на три місяці (лютий, березень, квітень), працює п’ятеро осіб, серед яких, окрім священика, медсестра, бухгалтер та двоє помічників із місцевої католицької парафії. Щоб люди дізналися про можливість отримати сприяння від Папи, команда проекту на чолі з о. Збіґнєвим активно поширювала оголошення через місцеві організації та в Інтернеті. А по підтримку люди приходять просто до храму. Щодня ‒ з 9.00 до 15.00 години можна зареєструватися на отримання допомоги. Для цього необхідно написати заяву і мати при собі документи, що засвідчують особу (паспорт, ідентифікаційний номер, довідка ВПО).

 

Крім цього, о. Збіґнєв духовно опікується тими, хто до них звертається: «Люди закриті в своїх проблемах і переживаннях, пов’язаних, зокрема, зі втратою житла. Їм потрібна психологічна допомога. Але щоби вони відкрилися і довірилися, необхідна довіра до співрозмовника. Завдяки тому, що ми роздаємо ваучери на продукти, людям вдається перебороти страх перед священиком і зробити крок на зустріч. А сприяння у забезпеченні ліками допомагає їм відкритися до Бога, Який зцілює не лише людське тіло, а й серце».

 

«Так склалося, що ми не маємо окремого офісу чи приміщення, окрім церкви, але, думаю, Господь не образиться, що спраглі допомоги для свого тіла приходять по неї до храму», – жартує о. Збіґнєв. Однак у цьому, на думку монаха, є й переваги, бо часто, звертаючись по таку допомогу до церкви, прохачі навертаються до Бога: «У людей розплющуються очі на Католицьку Церкву і те, що Папа до них небайдужий».

Отець із теплотою розповідає історії окремих людей, які приходили до нього в рамках проекту. Так, одна із переселенок, пані Наталя, отримавши допомогу, мала нагоду також для духовної розмови з душпастирем, і Господь доторкнувся до неї. Тепер ця жінка мешкає в Харкові, але й надалі спілкується з о. Збіґнєвом, бо вважає його своїм духовним наставником. А нещодавно жінка охрестила свою доньку…

 

Ще одна переселенка, прийшовши в храм по ваучер, отримала дзвінок зі школи, де навчається її син. Їй повідомили, що дитині стало погано на уроках.

 

«Я бачив, як вона змінилася на лиці. Вона не мала наміру спілкуватися, тож я й не наполягав… Ми пішли і разом придбали ліки для її дитини, яка вже в той момент була в лікарні. А нещодавно вона прийшла до нас знову і цього разу розповіла про наболіле: про те, що холодильник – порожній, бо всі кошти йдуть на лікування сина і на оплату комунальних послуг», – ділиться священик. Переселенка цього разу не стримувала сліз і казала, що мріє повернутися додому на Донбас, де залишилися її батьки та чоловік, який доглядає за немічними старими. Звісно, отець зі своїми колегами допомогли їй із продуктами.

 

Є й такі, хто не стримують своїх переживань. Зокрема, один старенький чоловік з Авдіївки, прийшовши по ваучер, дуже нарікав на війну, бо його оселю знищено.

 

«Він казав, що йому вже немає куди повертатися. Зараз живе в спеціальному гуртожитку для переселенців у місті, і таким людям дуже важко, не лише фізично, але й психологічно», – каже отець.

 

«Іще один чоловік звернувся до храму по допомогу і отримав ваучер на продуктовий набір. Через годину я зустрів його в магазині, де він саме брав продукти. Він підійшов до мене, зрадівши цій зустрічі, і почав спілкуватися, радитися, казав, що не може кинути курити. Я дав йому кілька порад, але він говорив далі, наче не хотів мене відпускати… Складалося враження, що людина потребувала значно більшого за матеріальне. Такі моменти для мене ‒ засадничі, вони показують, яка важлива ця допомога, що її з ініціативи Папи Римського ми втілюємо всі разом, і змінюємо одне одного на краще…», – ділиться о. Збіґнєв.

 

Отець Збіґнєв народився в Польщі, чотирнадцять років душпастирював у Казахстані, а останні десять ‒ служить у Нікополі. Розмірковуючи про ситуацію в охопленому війною регіоні, священнослужитель переконаний, що ми не можемо лише власними душевними зусиллями полюбити і пробачити тим, хто на нас нападає і руйнує життя тисяч сімей, а ‒ «тільки за посередництвом Бога. Бо без його поклику ‒ це буде насилля над собою».

 

«Завдання християн – зробити так, щоби більше Бога було в житті, і ми з командою однодумців намагаємося це втілювати навіть через матеріальну допомогу», – вважає священик.

 

Розмовляла Руслана Ткаченко