“Ми втратили все, але зберегли віру в перемогу добра,” – переселенець із Первомайська про допомогу від Папи

2884 дорослих та дитячих продуктових наборів та 1384 пачки дитячих підгузок вже протягом двох місяців волонтери Центру взаємодопомоги «Спасемо Україну» роздають потребуючим переселенцям та мешканцям прифронтової зони. Отримувачі – люди похилого віку, люди з інвалідністю, безробітні, а також багатодітні та неповні сім’ї. Трохи більша кількість продуктових наборів та підгузок буде роздана протягом червня, липня. Допомогу надають за підтримки Акції “Папа для України”, комітет якої виділив Центру грант у розмірі 150 тис. євро. 

Об’єктами гуманітарної Акції стали міста Вугледар, Українськ, Курахове, Костянтинівка, Красногорівка, Велика Новосілка села Дачне, Новотроїцьке, Первомайське, Максимільянівка, Старомлинівка, Комар, Роздольне на Донеччині, а також міста Сєверодонецьк, Щастя, Новоайдар, Лисичанськ села Новотошківка, Петропавлівське, Станиця Луганська на Луганщині.

Як виживати людям «буферної» зони та переселенцям сходу України в умовах військових дій на сході,  коли більшість населення цих сіл і містечок не мають куди виїхати? Як почати життя «з нуля», не маючи роботи? Кілька людей, які отримали допомогу від Папи, поділилися своїми історіями.

«Господи, у нас закінчується гречка!»

Багатодітну сім’ю Олексія та Наталі Болдінових війна застала влітку 2014 року в шахтарському містечку Стаханові. 

«Ми побудували будинок, купили меблі, техніку. Льоша так мріяв про теплицю, почав будувати її і тут — раптово війна, — розповідає Наталя, — потрібно було терміново забирати дітей і кудись їхати, а я вже була вагітна п’ятою дитинкою. Ми стояли на роздоріжжі — куди ж нам бігти?! Нашій донечці Оленці тоді було три рочки і їй терміново потрібна була операція, тому що у неї вроджена вада серця», — згадує молода жінка  тремтячим голосом. — «І ми вирішили їхати до Києва робити операцію і сховатися від війни. Як згадаю, як ми добиралися туди… Зупинялися біля річок, щоб скупати дітей. Люди по-різному ставилися до нас — хтось агресивно, а хтось  — навпаки, — допомагав, їжу нам приносив.

Так вийшло, що у Києві ми прожили півтора року. А у чоловіка бабуся живе в Айдар-Миколаївці. Вона старенька вже і кликала нас постійно до себе, щоб хтось був з нею поруч, допомагав.
У грудні 2015 року ми приїхали на Луганщину. Тут у нас і шоста дитинка народилася – Тимоша, йому зараз 10 місяців.

Ось тепер не знаємо, як нам діяти: залишатися тут або їхати. Якщо залишатися, то будуватися потрібно, тому що нам тісно у цьому будиночку. А раптом, війна і сюди прийде?! І знову все нажите кидати як в Стаханові? Наш будинок  там обікрали, винесли з нього майже все. Але Бог нас ніколи не залишає, завжди знаходяться добрі люді. Якось я відкрила свої засіки з крупами, а там все закінчується. Кажу: «Господи, у мене закінчується гречка!» А за декілька хвилин — дзвінок від волонтерів, щоб ми  приїхали отримати продуктовий пакет від Католицької Церкви!

Привезли додому чималеньку торбину з продуктами, виклали на стіл. І там, звичайно ж, була гречка! Чоловік навіть сфотографував мене з пакуночком і вирішив назвати цю фотографію: «Господи, у мене ніколи не закінчується гречка!» Величезне спасибі тим небайдужим людям, братам-католикам, які допомагають нам у такі скрутні часи. Для нас це дійсно – величезна підтримка!»

Бог турбується про діток

Велика родина Галини  Нерезько — із Донецька. Через війну багатодітній родині разом зі старенькою  бабусею довелося переїхати до Новотроїцького. Живуть у важких обставинах, але продовжують вірити у краще.

«Коли волонтери зателефонували і передньо записали на допомогу, я записалася, але до кінця не усвідомлювала, що нам якось допоможуть.  Думала, нам не вистачить. У нас нещодавно народилося маля і стало ще складніше. Витрати збільшилися,  а фінанси – навпаки».

Коли волонтери  зателефонували і запросили прийти за набором, Галина була здивована. Розчулена жінка була дуже вдячна за допомогу, адже дитячі підгузки і харчування для дитини коштують не дешево для родини Нерезько.

«Велике спасибі ініціаторам акції «Папа для України» і центру взаємодопомоги «Спасемо Україну» за підтримку, за те, що ви не байдужі до наших труднощів!» — каже Галина.

Подарунок від Папи

Лейлі Пешехоновій із Новотроїцького доводиться дуже складно. Її дитина розвивається не так, як всі діти її віку. Маленька Айсель має вже ходити, але вона все ще в дитячому візочку. Дитину потрібно постійно возити до лікарів. Грошей не вистачає, адже Лейла сама виховує доньку. Знайомі допомагають, як можуть, але цього замало. Айсель дуже часто хворіє через слабкий імунітет. Їй бояться робити щеплення, а без них дитину не беруть до садочка. У Новотроїцькому знайти роботу досить складно. А коли Лейлі це навіть вдається, то жінка не може нормально зосередитися на роботі, тому що відволікають турботи про хвору донечку.

Лейла Пешехонова отримала продуктові набори в рамках акції «Папа для України» від волонтерів «Спасемо Україну» у Новотроїцькому. Вдячності жінки не було меж:
«Спасибі  братам-католикам, акції «Папа для України», волонтерам у Новотроїцькому за готовність допомогти у важкі моменти і за те, що не байдужі до чужої біди!»

 

Коли життя складається лише із втрат

Гана Семенівна Тєлєга прийшла за продуктовим пакетом до волонтерського центру у Сєвєродонецьку разом із 10-річним онуком Богданом. У хлопчика є ще тато. Решту вкрала війна. Будинок у Первомайську, який розбито вщент у 2015-му, торгову точку, що вигоріла до тла – батьки втратили заробіток і мамусю, яку зжер рак. Хвороба швидко прогресувала через стреси.
Ганна Семенівна із зятем винаймають квартиру у Сєвєродонецьку і виховують Богдана.
«Ми втратили все, але зберегли віру в перемогу добра, — каже Валерій Свиридов, батько малого Богдана, — ось і цей продуктовий пакет від католиків – доказ того, що чуйні люди завжди приходять на допомогу. Я вірю, що і ми, прийнявши руку підтримки у важкі часи, згодом зможемо допомагати іншим людям. Головне – робити добро і не опускати рук».

Не залишена на самоті

Ларисі Іванівні Литвиненко у свої 72  роки довелося покинути рідний Донецьк.  Там вона народилася і жила до початку бойових дій. Коли на вулиці, де жила жінка, снарядами  розбили 8 будинків,  згорів будинок дочки і зятя, а снарядом вбило сусідку, Лариса Іванівна  перебралася до Українська на Донеччині. Часті хвороби не дають спокою жінці – вона перенесла 8 хірургічних операцій – два кесаревих розтини, видалення підшлункової залози, нирки, молочної залози. А нещодавно лікарі діагностували рак кісток.

«Я вже до магазину зайти не можу – лише по квартирі ходжу, рідні залишилися у Донецьку, їздити через блок-пости дуже дорого. Бувало й так, що по три дні сиділа без хліба. Але волонтери «Спасемо Україну» дізналися про мене, почали допомагати продуктами, ось і сьогодні принесли продуктовий набір – величезний. І від кого б ви думали? Від самого Папи Римського! Нехай йому і всім католикам Бог здоров’я дає та всяких гараздів!» — побажання від Лариси Іванівни Литвиненко.

Ми жили у самісінькому пеклі

Катерина Гібарідзе, місто Українськ : «Ми жили в Жовтневому районі Донецька біля залізничного вокзалу та аеропорту  — у самісінькому пеклі. Тому довелося тікати». Родина Гібарідзе із маленькою дитиною поселилися в Українську, у своєї паралізованої бабусі.

У таких маленьких містечках сходу, як Українск, роботи немає. «Чоловік перебивається вряди-годи підробітками, тому продуктовий набір і підгузки для малюка – це великий подарунок від католиків. Щиро дякуємо!»

Юлія Яросикіна, місто Українськ: «Ці дитячі підгузки та дитяче харчування є великою підтримкою для нас сьогодні. Висловлюю величезну подяку католицькій церкві, яка допомагає таким, як ми – багатодітним, малозабезпеченим, мамам, що виховують дітей без чоловіків. Величезне їм спасибі – нехай і їх Господь щедро благословить!»

 

 

 

 

 

 

 

Джерело: helpua.center