Дорога змін: “Була зіркою – стала домогосподаркою”

Кілька ночей на тиждень вона охороняла спокій на птахофабриці, а вдень – поверталася у звичне життя – куховарила, прала, доглядала за своїми дітьми і… співала. Її спів розлітався на всю округу. Ще, будучи студенткою, вона їздила на пісенні конкурси в Донецьк, де займала переможні та призові місця. Вже тоді для неї почалася дорога змін…

Стоячи на сцені, вона часто уявляла себе відомою співачкою, голос якої занурював слухачів і слухачок її таланту в інший світ, в якому жили королі і королеви, принци і принцеси, де цінували людяність, одне одного і на високі почуття відповідали взаємністю.

Одного дня і в її юне життя постукало палке кохання. Згодом, Ольга стала не лише дружиною, а й щасливою мамою, в якої народився син Денис, а ще згодом – донька Кароліна.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

За плечима залишилася вчорашня юність, дискотеки змінилися на пелюшки, і лиш татуювання, зроблене з дурості нагадувало про минуле.

Так склалося, що зі своїм першим чоловіком Ольга розійшлася, але життя не стояло на місці. Дім – діти – робота, робота – діти, дім…

І коли здавалося, що жінка ось-ось розчарується в коханні, як воно знову постукало в її серце. Зі своїм «принцом» на ім’я Сергій Ольга познайомилася на роботі. Вони обоє охоронці. Працювали разом душа в душу, разом журилися і посміхалися, аж поки на Донеччину не прийшла війна.

Спочатку до Майорська лише долітали звуки градів із сусідніх сіл та міст, а згодом війна прийшла і сюди.

Російські війська почали мародерствувати. Місцевих жителів грабували, а самотніх жінок ґвалтували. Це стало останньою краплею. І тоді Сергій запропонував Ользі разом із дітьми їхати з Майорська.

Так, доля занесла молоду сім’ю у село Воскресенка Запорізької області. Тут вони зняли у жінки поважного віку стару хату, за яку щомісяця платять 500 грн.

У селі, між степу та дерев, між річок і пагорбів, народилася у них спільна донечка Ангеліна. Ангелінка – мамина доця, з рук майже не злазить.

Денис росте справжнім чоловіком, ходить до школи, допомагає батькам. Кароліна перейняла від тата мистецтво боксу, навчилася повертатися на голові, сідати на шпагат, танцювати. Їй всього чотири рочки, а вона уже невгамовна спортсменка. Тато Сергій носить середню доньку на руках, підкидає аж до самої стелі. Дівчинка вже з ранніх років знає, як воно – «мати за спиною крила» і надійну підтримку поруч.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Батьки поділилися, що у майбутньому хочуть віддати Кароліну на танці в Пологи, щоб талант дівчинки не пропадав даремно.

Відразу видно, що Сергій не ділить дітей на «мої» і «не мої». Для нього усі його, і всіх він любить однаково. Чоловік намагається навести лад у хаті та у дворі. Мріє збудувати сарай, в якому триматимуть курей, півників і можливо телятко, яке згодом стане корівкою і даватиме молоко. Зараз у них в господарстві лише собака Рекс та фазан.

Птаху Сергій підстрелив на полюванні. Фазана не стали їсти, вирішили виходити, вигодувати. У майбутньому фазана або відпустять на волю, або знайдуть йому самку, щоб не сумував у клітці, а розводив сімейство.

Молоді батьки мріють, щоб діти росли здорові, хочуть мати власну хату з усіма зручностями, криницю з водою та холодильник, адже попередній згорів мало не спаливши всю хату.

У людях Кірєєви цінують чесність, щирість та взаєморозуміння.

Навіть сьогодні у нелегкий час Ольга Кірєєва не припиняє співати, адже пісня, як відомо, зцілює душу і дарує віру на краще.

Зі своїми рідними двадцятисемирічна Ольга майже не спілкується. Зв’язок підтримує лише із сестрою. Всьому причина – війна, яка розкидала рідні душі кого куди. Думки розділилася, долі розійшлися і тільки пам’ять допомагає не забути тих, з ким зростала, забивала коліна, грала в хованки і одного дня мріяла врятувати світ…

Сьогодні родина Кірєєвих живе за рахунок допомоги, наданої у рамках акції «Папа для України». Ще минулого року Папа Франциск оголосив акцію, метою якої було зібрати кошти для допомоги мешканцям України, які постраждали від російської агресії. По всій Європі тоді було зібрано 16 мільйонів євро. Папа Франциск особисто дав 5 мільйонів євро для підтримки українців.

Європейський Союз і сьогодні продовжує активно не лише підтримувати внутрішньо переміщених осіб, а й дає їм змогу заробляти гроші і забезпечувати себе самостійно. Саме тому значна частина програм підтримки ВПО спрямована на те, аби забезпечити їх працевлаштування – знайти роботу чи відкрити власний бізнес.

Можливо, з часом, і молода родина Кірєєвих започаткує щось своє – відкриють кав’ярню чи невеличкий завод, або Кароліна підросте і буде проводити майстер-клас з гімнастики чи боксу.

Усе залежить виключно від людини. Якщо є бажання – будуть і дії. Головне «дати цим людям вудку» і «навчити ловити рибку», а далі – майбутнє у їхніх руках.

Джерело: RegionNews.net